Перша згадка
XV
століття — перша письмова згадка про поселення (Першки)
Олександрія — село в Рівненському районі Рівненської області, центр сільської ради, за 16 км від районного й обласного центру, залізнична станція. Населення — 2397 осіб. Сільській раді підпорядковані населені пункти: Волошки, Нова Любомирка, Пухова, Свяття, Три Копці.
Найдавніші сліди перебування людини в околицях Олександрії належать до епохи ранньої бронзи. На території села трапляються знахідки римських монет ІІ століття. Перша письмова згадка про село — як про Першки, Першкову, Першків Міст — припадає на кінець XV століття.
Літопис селаВід князів до Російської імперії
1569
За рішенням Люблінського сейму поселення належить до Луцького повіту Волинського воєводства.
1603
Село стає власністю князя Олександра Острозького, який перейменовує поселення на Олександрію.
1629
Згадується як місто Ровенської волості: 357 димів і понад 2 тис. населення. Центр («дитинець») захищений земляним валом і річкою Горинь.
1640
Олександрію сильно зруйнували татари.
1648–1654
Під час Визвольної війни олександрійці разом із мешканцями навколишніх сіл утворили повстанський загін, який успішно діяв у районі міста. Напади, голод та епідемії різко зменшили населення: 1650 — 286 димів, 1651 — 70, 1653 — лише 8.
1667
За умовами Андрусівського перемир’я Олександрія залишилась у складі Польщі. Власниками міста стали феодали Конецпольські.
1672
Засновано католицьку парафію.
1763
Олександрією володіє магнат Станіслав Любомирський.
1795
Після приєднання Правобережної України до Росії Олександрію включено до Волинського намісництва, а з 1797 року — до Ровенського повіту Волинської губернії.
1810
Місцевий поміщик будує на Горині однокамерний дерев’яний шлюз, підйомний міст і греблю, щоб зробити річку судноплавною. 1857 року за наказом міністра шляхів шлюз знищено.
Розквіт містечка · XIX століття
1842
Коштом князя Ф. Любомирського збудовано муровану православну церкву.
1861
Олександрія стає центром волості. Після скасування кріпосного права селяни мали протягом 49 років вносити по 725 крб за 613 десятин землі. Краща земля лишилась у поміщика та церкви.
1864
Працює парафіяльна школа, де місцевий священник навчав 12 дітей. Медичну допомогу надавали фельдшер і аптекар.
2-га пол. XIX ст.
Працюють шкіряний, маслоробний та винокурний заводи, папірня. Річкова пристань щороку відправляє понад 100 плотів і суден із товарами. Двічі на місяць — базари, 5 ярмарків, 60 торгових лавок.
1890-ті
Прокладають залізницю Рівне–Сарни. В Олександрії споруджують залізничний міст через Горинь і станцію. Будуються чотири водяні млини, сукновальня, тартак.
1900
У містечку 273 будинки, 1496 жителів. Переважна більшість населення була неписьменною.
Війни та зміни влади · 1914–1939
1914
З початком Першої світової війни 60% чоловіків 21–45 років мобілізовано. Для армії реквізовано понад половину коней і возів.
1915
Улітку в районі Олександрії проти австро-німецьких військ вели бої частини Оренбурзької козачої дивізії 8-ї російської армії під командуванням генерала О. О. Брусилова.
1918–1920
Роки багаторазової зміни влади: Радянська влада (січень 1918), кайзерівські війська, петлюрівці (1919), польські війська, частини Червоної армії, знову Польща (осінь 1920). У складі Польщі Олександрія — містечко Кустинської гміни Ровенського повіту.
1927
У серпні відбулася зустріч Волинських округ «Пласту» за участі делегації галицьких пластунів. Діяли члени організації «Сельроб». Посилюється рух за соціальне й національне визволення.
Друга світова війна · 1939–1945
1939
У вересні знову встановлюється Радянська влада. 8 грудня утворюється тимчасове волосне управління.
1940
26 лютого Олександрія стає селом і районним центром. Націоналізуються підприємства, відновлюють роботу млини й станція. Відкриваються школи, будинок культури, районна бібліотека, лікарня, аптека.
1941
22 червня Німеччина нападає на Радянський Союз. Уже 1 липня Олександрію захоплюють гітлерівські війська.
1942
22 вересня у Святському лісі біля Олександрії окупанти розстріляли понад 900 мирних людей. На місці страти встановлено пам’ятний знак. За період окупації розстріляно ще близько сотні людей, 42 особи вивезено на каторжні роботи до Німеччини.
1943
25 травня зірвано німецьку комендатуру в Олександрії, знищено 18 ворогів. Незламним борцем за українську національну ідею проявив себе односельчанин Т. С. Грицюк, якого за політичні переконання ув’язнювали 19 разів і який отримав 4 смертельні вироки.
1944
31 січня Олександрію визволили бійці 340-го гвардійського стрілецького полку 121-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-го Українського фронту. Населення вносило у фонд оборони власні заощадження. На війні загинуло 57 односельців.
Повоєнна відбудова та радянський час
1944–1945
Відбудовуються мости через Горинь і залізничне господарство. Починають працювати промкомбінат, торфопідприємство, відділення зв’язку.
1948–1950
Створюється колгосп ім. Т. Г. Шевченка. 1950 року чотири сільгоспартілі об’єднують в одне господарство. Відкривається кінотеатр у католицькому костелі, бібліотека для дорослих переїжджає в хату ксьондза.
1959
22 січня Олександрійський район ліквідовано.
1968
Споруджено потужний вальцьовий млин. 1 березня засновано дитячий духовий оркестр — нині «Зразковий», близько 100 учасників.
1974
Побудовано двоповерхове приміщення середньої школи.
1983
Введено в експлуатацію триповерховий лікарняний корпус.
1985–1987
Загинули воїни-інтернаціоналісти, нагороджені посмертно орденом «Червоної зірки»: Анатолій Георгійович Мельник (1966 р.н., загинув 1985) та Віктор Євгенович Вавренюк (1968 р.н., загинув 1987).
Незалежна Україна
1990
Початок газифікації природним газом. 19 серпня активісти Руху за широкої участі громадськості встановлюють національний прапор у центрі села.
1999
30 вересня — відкриття нового автомобільного моста завдовжки 163 метри через Горинь і 5,4 км ділянки міжнародного автотранспортного коридору.
2001
Реконструкція братської могили в центрі села.
2004
Листопад — масова підтримка жителями Олександрії Помаранчевої революції, участь групи громадян у подіях на Майдані в Києві.
2015
Загинув Андрій Іванович Мельник (1979–2015) — учасник АТО, який героїчно тримав оборону під Вуглегірськом. Нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України» та Указом Президента України «За мужність» III ступеня (посмертно).
Олександрія сьогодні
Нині в селі діють дві ЗОШ І–ІІІ ступенів, дитячий садок, публічно-шкільна бібліотека, будинок культури, Зразковий дитячий духовий оркестр, волейбольна та дві футбольні команди. Районна лікарня надає медичну допомогу близько 18 тисячам населення. Працюють дві аптеки, дільниця ветеринарної медицини, два санаторно-оздоровчі заклади, відділення центру зайнятості, будинок для дітей-сиріт, Рівненський держлісгосп, Олександрійське лісництво, споживче товариство, 10 магазинів, 3 кав’ярні, пошта, відділення Ощадбанку, ковбасний цех, пекарня, цех із розливу питної води, млин та інші підприємства.