#Краєзнавство
#Наш_край_історії_скарбниця

Продовжуємо знайомити вас із маловідомими сторінками історії нашого села — цього разу завдяки спогадам Якова Семенюка.
Містечко Олександрія за розповідями старожилів було дуже гарне. У самому його серці розкинулася простора площа, де вишикувалися ряди «кліток» — торгових павільйонів, по десять з кожного боку, а ще два будинки з такими ж крамницями. Тут вирувало життя: продавалися найрізноманітніші товари, від домашнього начиння до тканин і смаколиків.
⚡Та Перша світова війна принесла лихо. У 1916 році, під час відступу російської армії, місто охопила пожежа. Військові, що квартирувалися в Олександрії, не дозволили мешканцям рятувати своє майно — і «клітки» разом із крамом згоріли. Заможні містяни виїхали, а ті, хто залишився, відбудували торгові ряди з того, що вдалося знайти. Вони простояли до 1941 року, коли знову були знищені вогнем.
⚡За переказами, неподалік центральної площі стояла дерев’яна церква, а поряд розташовувався цвинтар, обгороджений жердями. Серед плодових дерев височів дубовий хрест, обнесений чистоколом. Доглядав за кладовищем Морозик Яким, чия хата стояла поруч.
Ці спогади Якова Семенюка — не просто історія. Це жива пам’ять про людей, які жили, працювали, вірили, втрачали й відбудовували.
Зберігаймо її, бо саме в ній — наше коріння.
Історія продовжується..