#Наш_край_історії_скарбниця. 📜 Продовжуємо розповідь про князя Губерта Любомирського — сторінки, сповнені не лише величі, а й людяності та трагізму…
🌟 За спогадами місцевої жительки Віри Гордійчук, княгиня Тереза Любомірська була жінкою доброю та щирою. Вона з особливою теплотою ставилася до сільських дітей, які приходили до маєтку колядувати. На католицьке Різдво малеча співала польських колядок, а пані щедро обдаровувала їх солодощами та давала кожному по одному злотому, лагідно промовляючи: «Мої дзецкі ладни». Не забували діти завітати й на православне Різдво — і тоді їх так само гостинно приймали в домі князя.
⚔️ Та спокійне життя обірвалося з приходом буремних подій 1939 року. Князь Губерт не вірив, що небезпека може торкнутися його родини, і не залишив Олександрію напередодні більшовицького наступу. Це рішення стало фатальним… Куля червоного комісара, випущена просто на подвір’ї родинного маєтку, обірвала його життя — князь не дожив до свого 64-річчя.
📖 Польські джерела зберегли свідчення тих драматичних подій. У щоденнику графині Хелени Потоцької згадується, що конфлікт із радянськими військовими виник через вимогу повністю звільнити будинок. Не витримавши приниження, князь вступив у суперечку — і заплатив за це життям. Згодом його дружина Тереза була змушена жити в простій сільській хатині…
📚 Іншу, не менш трагічну версію подає нащадок роду — Ян Спитек Тарновський. За його словами, навіть місцеві жителі стали на захист князя, стверджуючи, що він нікому не завдав кривди. Але це не врятувало… Постріл комісара став вироком. Попри спроби врятувати пораненого, за кілька днів князя було вбито остаточно.
🕯️ Останнім прихистком князя Губерта стала олександрійська земля… Його поховали на сільському кладовищі в Олександрії — тихо, без почестей, але з глибоким сумом у серцях тих, хто його знав і поважав.
💔 Пані Тереза не стримувала сліз — втрата чоловіка стала для неї страшним ударом. Поруч був син Геракліуш, який намагався підтримати матір і, по-дитячому щиро, просив її не плакати… Адже боявся ще більшого лиха — казав, що прийдуть «совіти» і можуть покарати й їх.
🌫️ Так у тривозі, страху й невимовному болю завершувалася ціла епоха… Історія родини, що творила життя цього краю, обірвалася разом із пострілом, але пам’ять про неї — жива.
📖 Далі буде…
Джерело: С. Калько " Князі Любомірскі. Рівненська історія".-2025
Джерело: Facebook-сторінка бібліотеки
