Краєзнавство — 22.03.2026

#Наш_край_історії_скарбниця

📜 Продовжуємо відкривати сторінки історії роду Любомирських, які тісно пов’язані з минулим нашого краю.

📌 У 1822 році, у віці 43 років, спадкоємцем Рівненського та Олександрійського ключів став князь Фридерик Любомирський, який обіймав посаду Волинського віцегубернатора.

🏰 На відміну від багатьох представників аристократії того часу, він не захоплювався гучними розвагами чи світськими гуляннями. Його справжньою пристрастю були будівництво та архітектура.

🎓 У 1839 році завдяки Фридерику Любомирському було відкрито Рівненську чоловічу гімназію. У ній працювали видатні діячі свого часу — Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Петро Чуйкевич та інші.

⛪ Особливе значення для історії нашого села має те, що саме Фридерик Любомирський став ініціатором і меценатом будівництва кам’яного храму на честь Преображення Христового у 1842 році, який діє й донині.

🏛️ Будівлю зведено у стилі пізнього класицизму у формі ротонди — що було нетиповим для православної архітектури того часу. Вражає і його масштаб: внутрішній діаметр ротонди сягає 14 метрів.

📐 Архітектурна композиція має свої особливості:
— до циліндричного об’єму прилягає невелика прямокутна частина із західного боку;
— вузький прохід веде до нави;
— по обидва боки розташовані невеликі приміщення;
— головним акцентом є масивний чотириколонний портик тосканського ордера, що формує західний фасад.

✨ Форми будівлі — лаконічні та водночас монументальні. Автор проєкту, на жаль, залишився невідомим.

👨‍👩‍👦 Фридерик Любомирський був двічі одружений. У першому шлюбі з Францішкою Залуською народилося троє синів, з яких вижили двоє — Владислав і Казімеж. У другому шлюбі з Кларою де Фламанд дітей не було.

🕯️ У 1848 році життя князя Фридерика Любомирського обірвалося.

🌿 Його діяльність залишила помітний слід в історії нашого краю — в освіті, архітектурі та духовному житті громади.

📖 Далі буде…

📚 Джерела:

1.Калько С. Князі Любомирські. Рівненська історія. – Рівне: Волинські обереги, 2025. – 351 с.
2.Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. – Вінніпег: Волинь, 1986. – С. 171–172.

Джерело: Facebook-сторінка бібліотеки